Восени 1912 року завідувачка школою А.О.Вишеславцева, разом з педагогами Н.К.Мацько, Г.О.Альтернацькою, Г.Б.Охрімовською, радо зустріли своїх перших вихованців, які протягом чотирьох років мали вивчати арифметику, читання, письмо, навчались вишивці, крою та шиттю. Всі предмети викладалися російською мовою. При школі діяв біологічний музей. Великий коридор використовувався для занять з музики й танців. Вивчення Закону Божого забезпечував місцевий священик Рафаїл Іваницький. 

     Після закінчення 4-х класів учні у віці 12-ти років здавали випускні іспити. Більшість із них потім продовжували нав­чання у жіночій гімназії, яка знаходилась по вул. Комсомольській, пізніше там розташувався райвійськкомат. Поруч знаходилась і чоловіча гімназія. У кожній із них навчалось від 130 до 150 учнів. Усього  у навчальних закладах Козельця здобували освіту майже 500 учнів, яких навчали 38 педагогів із вищою освітою, тоді як 1500 учнів усього повіту навчали 36 вчителів. Доречно відмітити, що вчительство складало основну групу місцевої інтелігенції. Лікарів, до речі, з вищою освітою, в місті було лише 5 чоловік. Загальний освітній рівень населення був досить високий. Якщо в повіті було письменним біля 80 відсотків населення, то в повітовому центрі цей показник перевищував 90 відсотків.
     З початком Першої світової війни приміщення гімназії використовувалось для оздоровлення військових, які отримали поранення під час військових дій на території Західної України. 
     За часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії життя школи не зазнало відчутних змін.
     У березні 1919 року в приміщенні школи проходив І-й з’їзд рад Козелеччини, який ознаменував остаточне встановлення Радянської влади у нашому краї. Більшовиками проводилися радикальні зміни в системі навчання і виховання підростаючого покоління. Було створено три школи І-го та ІІ-го ступенів, які на кінець 1921 року реорганізувались у три семирічні школи: 1-у семирічну школу на базі колишньої Володимирської та Вищої початкової школи; 2-у семирічку на базі жіночої школи і жіночої гімназії і 3-ю – на базі чоловічої гімназії.
     У 1924-1925 рр. перша семирічна школа об’єдналась з другою семирічною в одну Козелецьку семирічну школу №1, в якій нараховувалось 17 класів-комплектів із загальною кількістю учнів у них понад 500 чоловік. Через 10 років, тобто в 1934 році, на базі першої семирічної школи відкривається Козелецька середня школа №1, на чолі якої становиться Б.О.Бояринцев, який через 3 роки став редактором районної газети “Розгорнутим фронтом”. З початком війни він брав активну участь у створенні районного партизанського загону, за що і був заарештований німцями, а пізніше роз­стріляний. Перед вій­ною школу очолювали А.Л.Шнеєрсон та Ю.І.Лит­виненко. 
     Щодо навчального закладу, то в роки війни його основне приміщення використовувалось окупаційною владою під зерносховище. Невелика група дітей навчалась у так званій Володимирівській  школі, де нині розташований Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
     У жовтні 1943 року відновилось навчання. Силами учнів та батьків було проведено поточний ремонт приміщень. Організовано роботу навчальних майстерень та кабінетів. Учні проводили збір речей і коштів для бійців, листувались з військовими частинами, роблячи тим самим і свій невеликий внесок у загальну справу Перемоги.
     У післявоєнний час навчальний заклад очолював А.С.Лось. Як  згадував випускник 1949 року, професор Чернігівського державного педагогічного університету О.І.Матюшко, в той час уроки більшості вчителів були святом пізнання істини, інтелектуальним ростом кожного учня, зустріччю з яскравою особистістю вчителя. Тодішні педагоги глибоко знали свій предмет, володіли різноманітними методичними прийомами, мали ґрунтовну психолого-педагогічну підготовку. У них була висока  ерудиція, культура і жадоба до знань. Вони викладали матеріал так, що учні його розумі­и, а значить і були зацікавлені у вивченні майже всіх навчальних предметів.
     Серйозні організаційно-структурні зміни проходили в житті школи в 50-ті роки. У 1953 році вона була включена до складу 26 середніх навчальних закладів України з впровадження нових методів навчання. Крім загальноосвітніх, створювались спеціалізовані класи з підготовки спеціалістів сільськогосподарських професій.  
     У листопаді 1953 року як один з передових в області навчальних закладів, для вивчення досвіду роботи в школу прибула делегація китайських вчителів на чолі із заступником Міністра освіти КНР Чень Цсен Ту, який відмітив: “Ми їдемо від вас з почуттям великої вдячності і надією на встановлення широких дружніх і творчих відносин”. Окремі вчителі отримали офіційне запрошення відвідати наступного року загальноосвітні заклади Пекіна  та інших міст Китаю. 
     На початку 60-х років запроваджується виробниче навчання для старшокласників. Поряд з атестатом зрілості випускники отримували спеціальності зоотехніка, електромонтера, садівника, пасічника, шофера, комбайнера, швеї та інші. Зміцнюється матеріальна база школи. Добудовано 6 класних кімнат, обладнано теплицю, спортивні майданчики. Очолювала в цей час навчальний заклад талановитий педагог, умілий організатор учнівського та учительського колективів О.В. Онопрієнко. 
     У 70-80-ті роки школа працювала в режимі повного робочого дня з продовженням після уроків навчального-виховного процесу для уч­нів 1-7 класів. Хороших успіхів у цей час учнівський колектив досягав не лише в навчанні, а й у спорті, художній самодіяльності, громадсько-корисній діяльності. Проводилася цілеспрямована науково-пошукова робота, діяв шкільний музей, який очолював вчитель географії І.Л.Зеленський. Встановилися дружні творчі відносини з колегами Світавського району Східночешської області Чехословаччини. 
     Ряд учнів і школа в цілому були неодноразовими призерами обласних і республіканських учнівських предметних олімпіад, спортивних змагань і конкурсів. В 1977 році школа стає переможцем республіканського змагання з історико--краєзнавчої роботи, в 1979 році - обласного літературного конкурсу. Частими її гостями в цей час були відомі діячі науки, культури і мистецтва, письменники, передовики виробництва.  
     Шкільне життя вирувало в повному розумінні цього слова. І це в першу чергу була заслуга педагогічного колективу на чолі з його незмінними, протягом 25 років, директором І.Ф.Крамарцем та його заступником з навчальновиховної роботи І.Д.Хархуном.
     Майстрами педагогічної праці в той час зарекомендували себе Л.В.Назаренко та О.А.Шам. Заслужені вчителі УРСР, а також С.Г.Небрат, Л.С.Каменецька, С.М. Ващенко, Г.А.Татарчук, Н.З.Шараха, О.В.Боголій, І.М.Дєткіна,  А.В.Гребінь, Т.І.Поліновська,  та інші. 
       Проте в 1986 році відбулася досить не продумана реорганізація освітянської галузі райцентру. Замість двох середніх шкіл було створено одну і в той же час було відкрито дві неповні середні школи. Відома далеко за межами нашого краю Козелецька середня школа №1 перетворюється на позаштатну дев’ятирічку. І ця чорна смуга в її славній історії тривала аж до 1991 року, коли з ініціативи педагогічного колективу та за підтримки тодішнього завідуючого районним відділом освіти Петренка А.Я., Козелецька середня школа №1 знову відновлює свою діяльність. 
     Влітку 1996 року вона стає гімназією суспільногуманітарного профілю, першим навчальним закладом нового типу в сільській місцевості не тільки Чернігівської області, а й всієї держави. Наша сільська молодь на рівні з міською отримала в своє  розпорядження престижний навчальний заклад.